1. Добрий день. Підкажіть будь-ласка за якою формою фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування (3 група) повинна подати декларацію за 1 квартал 2015 року? Адже з 01 січня 2015 року змінилися ставки єдиного податку, але в діючих податкових деклараціях відсутні графи з цими ставками.

 

Добрий дня. Податкова декларація платника єдиного податку за 1 квартал 2015 року подається за діючою формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 21 грудня 2011 року № 1688 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07 листопада 2012 року № 1159, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за № 1998/22310).

Згідно із абз.2 п.46.6 ст.46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Отже, у зв’язку із зміною з 01.01.2015 року розміру ставок єдиного податку для платників спрощеної системи 3 групи, підприємці при заповненні декларації зазначають дохід, що оподатковується за ставкою 2 або 4 відсотків, у рядках, в яких передбачено відображення доходу за ставкою 3 або 5 відсотків відповідно, аналогічно зазначається сума податку.

 

2.  Доброго дня. Що робити? Нам анулювали реєстрацію платника ПДВ.

 Чи потрібно реєструвати ПН по тим операціям, на які ми завищіли податковий кредит?

 

 Доброго дня, Вам потрібно зареєструвати ПН на  умовний продаж.

 Відповідно до п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов’язаний визначити податкові зобов’язання по таких товарах/послугах, необоротних активах. Таке нарахування потрібно зробити виходячи зі звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Нарахувати податкове зобов’язання слід не пізніше дати анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість в останньому звітному (податковому) періоді. Наприклад, якщо заява про анулювання подається 24 березня, нарахувати зобов’язання треба у складі декларації за березень. Це робиться шляхом виписування податкової накладної:

– у верхній лівій частині оригіналу цієї податкової накладної ставлять відповідну позначку „Х” та зазначають тип причини „10”.

– у рядках „Індивідуальний податковий номер покупця” проставляють „400000000000” (з правого боку)

Така податкова накладна включається до розділу I Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, а також до декларації з ПДВ з відповідним відображенням у рядку 1 розділу I та підлягає розшифруванню у розділі I додатка 5 до декларації.

   3.  Не встигла зареєструвати ПН (крайній срок реєстрації 21/02/2015). Цю ПН зареєстрували 25.02.2014. Чи має мій покупець право на ПК за такою ПН? Та який штраф я маю сплатити за несвоєчасну реєстрацію такої ПН?   

Ви повинні зареєструвати  ПН, але з порушенням строків. Штраф, передбачений п. 1201.1 ст. 1201 Кодексу (у розмірі 10 відсотків від суми ПДВ, зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, за порушення терміну реєстрації податкових накладних/розрахунках коригування в ЄРПН до 15 днів), не застосовуватиметься у період з 1 січня по 30 червня 2015 р.

Тобто якщо податкова накладна/розрахунок коригування зареєстровані протягом 30 календарних днів з дати їх складання, то з 01.02.2015 р. по 01.07.2015 р. штраф, передбачений п. 1201.1 ст. 1201 Кодексу (у розмірі 10 відсотків від суми ПДВ, зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування), не застосовується.

 

4. Добрий день. Наше підприємство є сільгоспвиробником. Ми маємо земельну ділянку, на якій вирощуємо сільськогосподарську продукцію. В цьому році ми уклали договір відшкодування збитків зі сторонньою організацією, яка проводить на нашій ділянці ремонт своєї свердловини, унаслідок чого були знищені наші посіви. Чи повинні ми обкладати ПДВ отримані кошти від сторонньої організації?

  Оскільки отримані кошти є компенсацією понесених збитків, вам слід керуватися нормами ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ №284 ВІД 19 КВІТНЯ 1993 РОКУ «ПРО ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ТА ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ ВЛАСНИКАМ ЗЕМЛІ ТА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧАМ». Згідно з п.1 Порядку № 284 Власникам  землі  та  землекористувачам  відшкодовуються збитки,  заподіяні  вилученням  (викупом)  та тимчасовим зайняттям земельних  ділянок,  встановленням  обмежень щодо їх використання, погіршенням   якості   ґрунтового   покриву   та   інших  корисних властивостей  земельних  ділянок  або приведенням їх у непридатний для   використання  стан  та  неодержанням  доходів  у  зв’язку  з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. auditkontrol Об’єктом обкладення ПДВ є операції з постачання товарів (послуг) (п. 185.1  ПК). Отже, при отриманні компенсації завданих збитків не відбувається  постачання товарів (робіт, послуг), а значить, така операція не є об’єктом  обкладення ПДВ. Оскільки сума компенсації збитків не пов’язана з  постачанням товарів (послуг), то вона не відображається в декларації з ПДВ.  Тому така сума не впливатиме на розрахунок питомої ваги вартості  сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості всіх поставлених  товарів (послуг) (додаток 9 до декларації з ПДВ (0121–0123)). Однак у такому  разі у сільгосппідприємства немає й підстав для податкового кредиту, який було сформовано при придбанні товарів (послуг), використаних у процесі вирощування посівів, які були зіпсовані (загинули) під час проведення відповідних робіт сторонньою організацією. Адже до податкового кредиту включаються лише ті суми ПДВ, які було нараховано (сплачено) у зв’язку із придбанням товарів і послуг, що будуть використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (п. 198.3 ПК). У разі ж знищення (псування) посівів товари/послуги, які було придбано для їх вирощування, не вважатимуться використаними в господарській діяльності. Тому податковий кредит за такими товарами (послугами) слід відкоригувати шляхом нарахування податкових зобов’язань із ПДВ виходячи з цін їх придбання (п. 189.1, 198.5 ПК). Сільгосппідприємства – спецрежимники нараховують такі зобов’язання у спецрежимній декларації з ПДВ.

 

5.  Як отримати дозвіл на роботу в України неризеденту? 
Дозвіл на роботу видається тільки для трудової діяльності в одній конкурентній компанії, і в інших місцях іноземці задіяні бути не можуть. Даний документ видається тільки для одного роботодавця, відповідно, якщо працівник припиняє у нього роботу, то він не зможе влаштуватися з цієї ж папером в інше місце. Для цього доведеться отримувати новий дозвіл на роботу для іноземних громадян.

Порядок  видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства визначає Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 № 437.

ВАЖЛИВО! Роботодавець не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати звернення для отримання дозволу подає територіальному органові інформацію про попит на робочу силу (вакансії). На підставі зазначеної інформації здійснюється сприяння у працевлаштуванні громадян України.

Для отримання дозволу на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства, роботодавець подає територіальному органові:

  • заяву встановленого зразка;
  • копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця чи особи без громадянства;
  • копії сторінок паспортного документа іноземця чи особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом українською мовою, засвідченим в установленому законодавством порядку;
  • дві кольорові фотокартки іноземця чи особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;
  • документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про те, що особа не хвора на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інші інфекційні захворювання, перелік яких визначено МОЗ;
  • довідку, скріплену печаткою та завірену підписом роботодавця про те, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця чи особи без громадянства, відповідно до законодавства не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці. У разі наявності в роботодавця режимно-секретного органу зазначена довідка подається також за підписом керівника такого органу;
  • довідку МВС про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають на території України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження;
  • довідку уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають за межами України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження.

У свою чергу підприємство повинно подати наступні документи в залежності від виду діяльності:

  • копію договору (контракту), укладеного між вітчизняним та іноземним суб’єктами господарювання, яким передбачено застосування праці іноземців та осіб без громадянства, що направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг);
  • рішення іноземного суб’єкта господарювання про переведення іноземця чи особи без громадянства на роботу в Україну та копію контракту, укладеного між іноземцем чи особою без громадянства та іноземним суб’єктом господарювання, про переведення на роботу в Україну з визначенням строку роботи в Україні;
  • копії установчих документів, засвідчених в установленому порядку;
  • засвідчені нотаріально копії документів, що ідентифікують об’єкт авторського права і (або) суміжних прав автора та засвідчують авторство (авторське право).

Розмір плати за видачу дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства становить чотири мінімальні заробітні плати, яка зараховується до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Безоплатна видачу дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства для:

  1. осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту;
  2. осіб, які подали документи для продовження дії дозволу.

Для продовження дії дозволу роботодавець подає територіальному органові не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення дії дозволу:

заяву, встановленого зразка

дві кольорові фотокартки іноземця чи особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 см;

довідку МВС про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають на території України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження.

Територіальний орган приймає та реєструє заяву та документи в день отримання за описом, копія якого видається роботодавцю або уповноваженій ним особі з відміткою про дату та номер реєстрації таких документів, та протягом одного робочого дня розглядає їх щодо відповідності цьому Порядку.

Рішення оформлюється наказом територіального органу та не пізніше ніж протягом двох робочих днів з дня його прийняття надсилається роботодавцю поштою з повідомленням про вручення та електронною поштою із зазначенням платіжних реквізитів для здійснення плати за видачу дозволу і розміщується на офіційному веб-сайті територіального органу із зазначенням таких платіжних реквізитів.

Після прийняття рішення територіального органу про видачу дозволу роботодавець перераховує кошти на зазначений територіальним органом рахунок Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що підтверджується квитанцією про внесення плати. У разі невнесення роботодавцем такої плати протягом 10 робочих днів з дня отримання ним рішення про видачу дозволу, надісланого поштою з повідомленням про вручення, таке рішення скасовується.

 

6.  Чи нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ постачальником при отриманні гарантійних внесків, які згідно з умовами договору в оплату за товари/послуги не зараховуються, а повертаються отримувачу таких товарів/послуг та чи включаються такі суми до складу податкового кредиту?

Якщо умовами договору передбачено, що гарантійні платежі (внески) виконують виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов’язань та згідно з умовами договору в оплату за товари/послуги не зараховуються, а повертаються отримувачу таких товарів/послуг, то ця сума гарантійних платежів (внесків) не збільшує базу оподаткування у постачальника товарів/послуг. Податкові зобов’язання постачальником та податковий кредит покупцем при отриманні/перерахуванні такого гарантійного платежу не визначаються.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких згідно зі ст. 186 ПКУ розташоване на митній території України.
Підпунктом 14.1.185 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено що     постачання послуг – це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Відповідно до п. 188.1 ст.188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.
Враховуючи викладене, якщо умовами договору передбачено, що гарантійні платежі (внески) виконують виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов’язань та згідно з умовами договору в оплату за товари/послуги не зараховуються, а повертаються отримувачу таких товарів/послуг, то ця сума гарантійних платежів (внесків) не збільшує базу оподаткування у постачальника товарів/послуг. Податковізобов’язання постачальником та податковий кредит покупцем при отриманні/перерахуванні такого гарантійного платежу не визначаються.

 

7.  Чи нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ на операцію з перерахування коштів у вигляді гарантійних внесків, які в майбутньому будуть зараховані в оплату за товари (роботи, послуги)?

Оскільки кошти у вигляді гарантійних внесків в майбутньому зараховуються в оплату за товари (роботи, послуги), то податкові зобов’язання за такою операцією виникають на дату отримання таких коштів продавцем.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПКУ.
Згідно з пп.14.1.185, 14.1.191 п.14.1 ст.14 р.І ПКУ:
постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Пунктом 187.1 ст.187 р.V ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Оскільки кошти у вигляді гарантійних внесків в майбутньому зараховуються в оплату за товари (роботи, послуги), то податкові зобов’язання за такою операцією виникають на дату отримання таких коштів продавцем.

 

Форма зовнішньоекономічного контракту:

 

Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201, визначені обов’язкові умови, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об’єкта, мети та інших істотних умов. До яких зокрема відносяться:

  1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення;
  2. Преамбула – в якій зазначається повне найменування сторін – учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів ( “Продавець”, “Покупець”, “Замовник”, “Постачальник” тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (контракту) (установчі документи тощо);
  3. Предмет договору (контракту), що визначає, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов’язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується;
  4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг);
  5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг), де зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів, які визначають обов’язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару);
  6. Ціна та загальна вартість договору (контракту);
  7. Умови платежів;
  8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг);
  9. Упаковка та маркування – містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та інше), а за необхідності також умови її повернення;
  10. Форс-мажорні обставини;
  11. Санкції та рекламації (порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред’явлення рекламацій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов’язань);
  12. Урегулювання спорів у судовому порядку (із визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання);
  13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

Якою мовою складається ЗЕД-контракт?

Згідно зі ст. 24 Закони УРСР від 28.10.89 г. №8312-XI «Про мови в Українській РСР» (закон діє в Україні), мовами двосторонніх міжнародних договорів Української РСР, а також угод суспільних органів, підприємств, установ та організацій Української РСР з суспільними органами, підприємствами, установами й організаціями інших держав є українська мова та мова іншої сторони договору або угоди. Таким чином, правильно складати зовнішньоекономічний договір як українською мовою, так і мовою, зрозумілою іноземномупартнерові.
Стаття 254 Митного кодексу України передбачає необхідність надання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають перекладу українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж державна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі якщо дані, що містяться у них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів своїм коштом.
Місце розгляду спору в ЗЕД-контракті

Українські госпсуб’єкти, укладаючи договори, вже звикли до формулювання питання про врегулювання спорів, яке, як правило, має такий стандартний вигляд:

«Усі спори, що виникають з цього Договору або пов’язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.

Проте щодо ЗЕД-контрактів ситуація є дещо іншою. Госпсуб’єкти мають право укласти ЗЕД-контракт з урахуванням законів України, міжнародних договорів, правил та звичаїв. При цьому законодавство України при укладенні українськими госпсуб’єктами ЗЕД-договорів не обмежує їх в обранні права будь-якої країни для регулювання договірних правовідносин.

I відповідно, згідно з приписами п. 1.12 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Мінекономіки від 06.09.2001 р. №201, врегулювання спорів між суб’єктами у сфері ЗЕД також визначається умовами договору. Зокрема, сторони у ЗЕД-контракті домовляються про умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета і характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового врегулювання.

Як нарахувати ПДВ при експорті?

Згідно з п. 187.1 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за операціями з експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

При експортній операції необхідно звернути увагу на місце поставки послуг:

  • якщо місце поставки знаходиться на території України, то послуги підпадають під об’єкт оподаткування і оподатковуються ПДВ;
  • якщо місце поставки розташоване за межами України, то послуги не підпадають під об’єкт оподаткування і ПДВ з них сплачувати не потрібно.