Нормативна витрата палива

розміщено в: Новини, Публікації

Статус Норм витрати палива:

Обов’язковий або факультативний?

vutrata_paluva_auditkontrol

Як вказується в самих Нормах N 43, вони призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах (далі – ПММ) і контролю за їх витрачанням, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватися для розробки питомих норм витрат палива.

Автори наказу N 36, якою вносяться зміни в зазначені Норми, мета таких змін бачать в удосконаленні системи нормування витрат палива та мастильних матеріалів колісними транспортними засобами та обладнанням з урахуванням нових конструкцій і сучасних умов експлуатації, а також у сприянні економії моторних палив і підвищення безпеки дорожнього руху. При цьому в наказі N 36 стверджується, що система нормування витрат ПММ призначена для всіх суб’єктів господарювання, що діють на території України і експлуатують автомобілі (ще раніше на цьому моменті акцентувалася увага в листі Державної адміністрації автомобільного транспорту від 12.08.2009 р N 3623-21 / 07 / 19-09).

Разом з тим можливість беззастережного поширення нормативно-правового акта, що має міжвідомчий характер, але не пройшов відповідної держреєстрації, на всіх суб’єктів господарювання досить сумнівна. На це справедливо вказувалося в листі Головного контрольно-ревізійного управління України від 11.08.2010 р N 02-14 / одна тисяча двісті тридцять дві. На думку ГоловКРУ, Норми N 43 обов’язкові для виконання лише для підприємств, установ і організацій, які входять до сфери управління Мінтрансу. Інші центральні органи виконавчої влади, а також суб’єкти господарювання повинні розробити власні нормативні документи по нормуванню витрат палива та мастильних матеріалів відповідно до законодавства.

Що стосується застосування Норм N 43 в податковому обліку, то ні в нинішньому ПКУ, ні в колишньому Законі про податок на прибуток немає і не було приписів про обов’язковість застосування цього (або будь-якого іншого) нормативного документа з метою включення ПММ до витрат (раніше – в валові витрати). Однак це зовсім не означає, що безлімітне (ненормований) використання палива в ході експлуатації колісних транспортних засобів можна вважати правомірним, оскільки це суперечило б головному правилу податкового обліку – відносити на зменшення об’єкта оподаткування лише витрати, пов’язані з господарською діяльністю **.

У зв’язку з цим ми вважаємо за необхідне все ж використовувати Норми N 43, тим більше що на цьому завжди наполягали і в умовах нового податкового законодавства продовжують наполягати контролюючі органи (див., Наприклад, роз’яснення податківців, наведені у відповідних консультаціях з ЄБПЗ за кодами 11.07. 08 і 110.07.20). Разом з тим було б правильніше, спираючись на концепцію, запропоновану в Нормах N 43, розробити власне положення про списання ПММ, де максимально врахувати специфіку конкретного підприємства.

Це тим більш важливо, що в самому документі Мінтрансу господарюючим суб’єктам дається досить велика самостійність, наприклад, при коригуванні базових лінійних норм витрат палива за допомогою відповідних коефіцієнтів

Наказ Мінтрансу від 10.02.1998 року №43

Із змінами і доповненнями, внесеними  наказами Міністерства транспорту України від 17 грудня 2002 року № 893,  від 16 лютого 2004 року № 99, від 5 серпня 2008 року № 973, наказом Міністерства інфраструктури України  від 24 січня 2012 року № 36 (З 1 березня 2012 року до цього наказу будуть внесені зміни згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 24 січня 2012 року № 36)

     Нормативна витрата палива Qн — витрата палива автомобілем (обладнанням, різноманітною технікою на колісному шасі тощо) при здійсненні пробігу, виконанні транспортної або спеціальної роботи тощо в певних умовах експлуатації.

Нормативні витрати палива для кожного конкретного автомобіля (обладнання) розраховують за наведеними в розділі 4 формулами залежно від типу автомобіля (обладнання) та його призначення із застосуванням зазначених у розділах 1 і 2 норм витрат палива, а також коефіцієнтів їх коригування, наведених у розділі 3.

Зазначені у розділах 1 і 2 норми витрат палива та у розділі 3 коефіцієнти їх коригування встановлюють (за їх граничними значеннями) гранично допустимі нормативи витрат палива.

     Конкретні значення нормативних витрат палива встановлюються підприємствами залежно від фактичних потреб (але не вище гранично допустимих значень) відповідно до певних умов експлуатації та за умови, що:

  1. виконуються рекомендації заводу — виробника автомобіля (обладнання) щодо його експлуатації (включаючи режими використання, належне технічне обслуговування тощо);
  2. автомобіль (обладнання) перебуває у задовільному технічному стані;
  3. дотримуються вимоги щодо раціонального використання автомобіля (обладнання) відповідно до його експлуатаційної документації, а також безпечної та прийнятної економної манери його експлуатації (водіння із дотриманням Правил дорожнього руху тощо).

     Підприємство на підставі аналізу причин відхилень фактичних витрат палива, що можуть змінюватися у часі або за певних умов, від встановлених ним нормативних витрат може змінювати встановлені нормативні витрати відповідно до зміни умов експлуатації або, у разі потреби, вживати заходів щодо усунення причин збільшення фактичної витрати палива понад встановлену підприємством нормативну витрату палива. Таким чином, можна завчасно виявити й усунути технічні несправності автомобіля (обладнання) або вжити заходів щодо впровадження (дотримання водіями) безпечних та прийнятних економних методів керування транспортними засобами, забезпечення раціонального використання техніки тощо.

Коефіцієнти коригування норм витрат палива

Норми витрат палива підвищуються у таких випадках:

  1. Робота в холодну пору року.
  2. Залежно від фактичної температури повітря навколишнього середовища:

від 0° C (включно) та до -5° C включно — до 2%;

нижче ніж -5° C та до -10° C включно — до 4%;

нижче ніж -10° C та до -15° C включно — до 6%;

нижче ніж -15° C та до -20° C включно — до 8%;

нижче ніж -20° C та до -25° C включно — до 10%;

нижче ніж -25° C — до 12%.

Примітка 1. Надбавка, зазначена в цьому підпункті, застосовується залежно від фактичної середньої (для звітного періоду експлуатації) температури повітря в межах певного діапазону за даними Українського гідрометеорологічного центру Державної гідрометеорологічної служби, інших достовірних офіційних джерел або за результатами власних вимірювань, належним чином задокументованих.

Температура, що береться до розрахунків, визначається як середнє значення температури повітря навколишнього середовища для певного звітного періоду експлуатації.

Звітний період експлуатації обирається за рішенням керівництва підприємства.

Для всього автотранспортного парку підприємства може бути встановлений єдиний звітний період, а також, у разі потреби, індивідуальні звітні періоди для кожного транспортного засобу.

Для розрахунків може братися значення середньодобової температури, або, в разі потреби, середньої температури за певну частину доби (ніч, ранок, день, вечір), або їх комбінації (наприклад, середня температура за ранок-день або за ранок-день-вечір тощо), що припадає на час експлуатації техніки.

Середнє значення може бути встановлено на підставі температур на час початку і кінця руху відповідно до записів у дорожніх листах та/або інших звітних документах тощо.

Можуть виділятися окремі періоди (час) експлуатації та пробіг, що йому відповідає, із встановленням на ці періоди (частину маршруту) індивідуальних значень надбавки (наприклад, рух у нічний час у холодну пору року при температурі, що є значно нижчою за середньодобову, тощо).

Для окремих автомобілів або всього автотранспортного парку підприємства може бути встановлено фіксоване значення надбавки на будь-який період, за умови, що різниця між фактичною середньою температурою повітря навколишнього середовища, що припадає на час експлуатації техніки, за цей період та температурою, що відповідає початку дозволеного використання обраного значення надбавки, не перевищує 5° C (наприклад, застосуванням мінімально можливих значень надбавки).

     Конкретні величини коефіцієнтів у регламентованих межах та терміни їх дії встановлюються безпосередньо керівниками підприємств і затверджуються наказом (розпорядженням) по підприємству.

     Конкретний порядок врахування кліматичних умов під час розрахунків нормативних витрат палива визначається за рішенням керівництва підприємства та затверджується відповідним наказом (розпорядженням) по підприємству.

Примітка 3. У разі використання власних вимірювань температури керівництво підприємства призначає відповідальну особу та організовує ведення на постійній основі відповідного журналу.

Примітка 4. Рекомендується застосовувати надбавку на роботу в зимових умовах залежно від частини їздок на короткі відстані (менше 5 км) у загальному пробігу автомобіля (більші значення надбавки слід застосовувати в умовах значної частини їздок на короткі відстані). Якщо середня довжина їздки у загальному пробігу автомобіля перевищує 10 км, рекомендується застосовувати мінімально можливі значення надбавки на роботу в зимових умовах.