Роль земельного податку в операціях суборенди земельних ділянок.

розміщено в: Новини, Публікації

Підприємство (ТОВ)-Суборендар по Договору суборенди приймає земельні ділянки для ведення с/г виробницта. Чи є підприємство платником земельного податку? Чи підлягають реєстрації Договори суборенди земельних ділянок в державному реєстрі? Яка відповідальність за нереєстрацію?

Відповідно до ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України  право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об’єднанням і організаціям, а також іноземним державам. (ч.2 ст. 93 ЗКУ)

Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). (ч.6 ст. 93 ЗКУ)

Відповідно до ст. 8 Закону України від 06.10.98 року N 161-XIV “Про оренду землі” Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Втім слід нагадати, що ні ЦКУ, ні ЗКУ, ні Закон про оренду землі не регулюють питання оренди/суборенди земельного паю. Відповідні положення врегульовані Указом Президента України від 3 грудня 1999 року N 1529/99 “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”.

Водночас,  відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України від 1 липня 2004 року N 1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону № 1952 державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки. Знову ж такі — про паї тут ані слова.

Тому, на нашу думку, договори суборенди земельного паю не підлягає внесенню як речове право до Державного реєстру речових прав зі Законом № 1952.

Щодо сплати земельного податку, то відзначимо наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі – орендна плата).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об’єктом оподаткування – земельна ділянка, надана в оренду (пп. 288.2, 288.3 ст. 288 ПКУ).

Відповідно до п. 288.6 ст. 288 ПКУ плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Оскільки платником орендної плати є орендар земельної ділянки, то, на нашу думку, юридична особа – орендодавець, що орендує земельну ділянку за договором оренди та уклала договір суборенди на цю земельну ділянку, сплачує орендну плату за зазначену земельну ділянку та подає відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю. Суборендатор сплачує лише орендну плату за договором суборенди без обов’язку сплачувати земельний податок.

Що чекатиме єдинників при введенні у 2018 році податку на виведений капітал

розміщено в: Новини, Публікації

12 червня 2017 року у Мінфіні відбулося чергове засідання з питаня запровадження податку на виведений капітал щодо обговорення взаємовідносин платників податку на виведений капітал з платниками єдиного податку.

В ході засідання було піднято питання реформування спрощеної системи оподаткування (ССО), а саме зменшення гранично допустимого річного обсягу доходу для платників єдиного податку ІІІ групи з 5 до 3 млн грн і обмеження перебування на ССО юр.осіб.

На обговорення було винесені 4 питання:

1) критерії перекваліфікації цивільно-правових відносин ФОПів платників єдиного податку з юридичними особами платниками ПнВК у трудові відносини;

2) зовнішньоекономічна діяльність платників єдиного податку ІІІ-IV груп;

3) кваліфікація закупівлі послуг у платників єдиного податку;

4)підвищення порогу обов’язкової реєстрації платниками ПДВ з 1 до 3 млн грн.

 

1) Розробники концепції ПнВК пропонують запровадити ряд критеріїв, за якими цивільно-правові відносини між ФОПами платниками ЄП та юрособами платниками ПнВК можуть бути перекваліфіковані у трудові.

Серед цих критеріїв:

  • одержання ФОПом понад 85% усього задекларованого доходу від однієї особи;
  • виконання ФОПом обов’язків, аналогічних обов’язкам посадових осіб юридичної особи; підпорядкування ФОПа робочому часу юридичної особи;
  • відсутність у ФОПа власного приміщення; використання ФОПом матеріальної бази юридичної особи;
  • наявність у минулому трудових відносин між юридичною особою та ФОПом, тощо.

 

Якщо до ФОПа одночасно можна застосувати 4 або більше критеріїв, виникає підстава перекваліфікувати господарські відносини у трудові. Критерії не застосовуватимуться тільки до ФОПів, які мають 10 і більше оформлених працівників. 

 

2) У разі здійснення зовнішньоекономічної діяльності та проведення контрольованих операцій між платником ЄП ІІІ або IV групи на користь нерезидента – платника ПнВК в сумі понад 10 млн грн., такий платник ЄП має сплатити ПнВК без реєстрації платником цього податку.

 

3) Закупівля послуг у пов’язаних осіб, у тому числі платників єдиного податку, є об’єктом оподаткування ПнВК – положення, яке не викликало зауважень учасників засідання.

 

4) Розробники ПнВК пропонують підняти поріг обов’язкової реєстрації платником ПДВ з 1 до 3 млн грн на рік, пояснюючи тим, що проти більшого підвищення заперечує МВФ.

Зміни у нарахуванні стипендій

розміщено в: Новини, Публікації

Зовсім недавно відбулися деякі зміни в нарахуванні стипендій.

Особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також учасники бойових дій і ті діти, хто втратив одного з батьків в ході бойових дій в зоні АТО, мають право на соціальну та академічну стипендію (на вибір).

Для нарахування таких стипендій необхідно письмове звернення в стипендіальну комісію, після чого вона дасть «добро» на нарахування однієї із стипендій протягом наступного навчального семестру. Якщо студент, курсант невійськового вузу вибрав отримання академічної стипендії, він втрачає право на отримання соціальної стипендії на наступний навчальний семестр, про що навчальний заклад невідкладно інформує орган соціального захисту населення за місцем знаходження навчального закладу.

Однак варто зазначити, що на отримання двох стипендій (соціальної та академічної) мають право діти-сироти або ті, хто був позбавлений батьківського піклування, а також особи, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків.

Зауважимо також, що постанова Уряду КМУ від 25.01.2017 р скасовує норму, згідно з якою бюджетні кошти, зокрема, направляються на виплату різниці між розміром академічної стипендії, яка призначається студентам, курсантам, які займають в рейтингу успішності, сформованому в установленому порядку, високі позиції і мають право на призначення академічних стипендій за особливі успіхи в навчанні в межах встановленого ліміту стипендіатів, і розміром соціальної стипендії, що виплачується в установленому законодавством порядку особам, які належать до окремих категорій громадян, яким на підставі законодавчих актів надані державні пільги і гарантії щодо виплати соціальних стипендій .

Акцизний податок на пальне

розміщено в: Новини, Публікації

Платником акцизного податку, зокрема, є особа, яка реалізує пальне ( відповідно до                пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового Кодексу України).

Реалізація пального — це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.

Пальне — це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, тощо.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного  податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Ставки акцизного податку на пальне:

Для палива застосовується абсолютна (специфічна) ставка — установлювана в конкретній (так би мовити, питомій) величині нарахування акцизного податку на фізичну одиницю бази оподаткування.

Відповідно до п.п. 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 ПКУ встановлена ставка акцизного податку у розмірі 0,042 євро за кожний літр реалізованого (відпущеного) пального застосовується тільки щодо пального, реалізованого суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі.

 

Об’єкт оподаткування акцизним податком за ставкою 0,042 євро за кожний літр реалізованого (відпущеного) товару не виникає при здійсненні оптового продажу пального, а виникає при реалізації такого пального суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі, тобто при здійсненні фізичного відпуску пального з автозаправної станції та /  або автомобільної газозаправної станції.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за 3 робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується наказом Міністерства фінансів України.

Податківці ведуть окремий реєстр платників акцизного податку з реалізації пального.

Заява про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального подається до контролюючого органу за основним місцем обліку виключно в електронному вигляді за формою J(F)1310301 з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного цифрового підпису відповідальних осіб.

Всі поля заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального обов’язкові для заповнення.

При заповненні  відомостей про пункти з реалізації пального (пункт 5 Заяви)  необхідно:

  •  код адміністративної одиниці внести відповідно до КОАТУУ (кол.5), де знаходиться пункт з реалізації пального, використовуючи Класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою, що розміщений на сайті Державної служби статистики;
  • код типу об’єктів оподаткування (кол.8) внести користуючись Довідником типів об’єктів оподаткування;
  • код ознаки надання інформації (кол.10) вказати дотримуючись Правил заповнення ознаки надання інформації, використовуючи довідник ознак надання інформації, що наведений у примітці 6 Заяви.

Слід звернути увагу, що в полі «код пункту реалізації пального» має вказуватись числове значення, а саме:

  • стосовно пунктів, які є філіями або іншими відокремленими підрозділами заявника – юридичної особи, має вказуватись код ЄДРПОУ такої філії чи іншого відокремленого підрозділу, якщо такі філії мають власні коди ЄДРПОУ, відмінні від коду ЄДРПОУ юридичної особи;
  • стосовно пунктів, які не є філіями чи іншими відокремленими підрозділами юридичної особи або не мають власних кодів ЄДРПОУ, має вказуватись код за внутрішньою кодифікацією, прийнятою самою юридичною особою (наприклад, номери нафтобаз, АЗС, складів, цистерн тощо).

Кожен пункт реалізації пального повинен мати в межах підприємства свій унікальний код.

В полі коду пункту не рекомендується вказувати податковий номер заявника.

Заповнення поля коду пункту реалізації має значення для подальшого його використання при складанні акту інвентаризації обсягів залишків пального та при реєстрації акцизних накладних пунктами, яким буде делеговане право виписки таких накладних.

Крім цього, особа, що здійснює реалізацію пального повинна подати до контролюючого органу за основним місцем обліку акт інвентаризації обсягів залишку пального, із зазначенням адрес об’єктів, на яких зберігаються відповідні обсяги залишків пального, перелік резервуарів, у яких зберігаються обсяги залишку пального, з їх технічними параметрами (фізична місткість, що відповідає технічним паспортам), правовстановлюючі документи на відповідні об’єкти та документи, що засвідчують правові підстави експлуатації таких об’єктів.

Форма акта проведення інвентаризації затверджується наказом Мінфіну.

Дані акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального можуть бути перевірені контролюючим органом у встановленому порядку протягом шести календарних місяців із дати його подання.

zrazok-1

Типова форма договору оренди землі

розміщено в: Новини, Публікації

Типова форма договору оренда землі вдосконалена урядом 23 листопада 2016 року. Згідно з прийнятим документом фізичні та юридичні особи при підготовці договорів оренди землі будуть витрачати менше часу і коштів за рахунок можливості укладення договору оренди на кілька земельних ділянок одного орендодавця.

Крім того, постанова приводить у відповідність Типову форму договору оренди землі до вимог законодавства, зокрема в частині встановлення терміну оренди земель сільськогосподарського призначення не менше 7 років, а в разі передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація – не менше 10 років.

Актом передбачено, що обидві сторони повинні узгодити між собою тільки такі моменти, як: об’єкт оренди, термін дії договору оренди, орендна плата із зазначенням суми, індексації, способу і умов розрахунків, термінів, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Незважаючи на те, що договір оренди набирає чинності з моменту його підписання сторонами, земельну ділянку, що є предметом даного договору, вважається переданим орендодавцем орендарю з моменту державної реєстрації права оренди. І саме з цього моменту орендар землі державної або комунальної власності набуває обов’язку сплачувати до бюджету орендну плату.

Податкова накладна: округлення показників в окремих графах

розміщено в: Новини, Публікації

Податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів / послуг.
Загальний обсяг поставки за операціями з постачання товарів / послуг, передбачених в податковій накладній, відбивається у відповідних рядках V – IX розділу А такої податкової накладної та складається з суми показників рядків графи 10 розділу Б залежно від коду ставки, зазначеного в графі 8 розділу Б , а суми ПДВ за такими операціями відображаються в рядках III і IV розділу а в залежності від ставки податку і визначаються шляхом множення обсягів поставки (рядки V і VI розділу а) на ставку податку (20 відсотків і 7 відсотків відповідно).
Загальна сума ПДВ за операціями з поставки товарів / послуг, передбачених в податковій накладній, відображається у рядку II розділу А і визначається як сума рядків III і IV розділу А. Загальна сума коштів, що підлягає сплаті, відображається у рядку I розділу А і визначається як сума загальних обсягів поставки і загальної суми ПДВ (рядок II розділу А + рядки V – VIII розділу А; в разі здійснення звільнених операцій – рядок I розділу А дорівнює рядку IX розділу А).
При цьому всі графи податкової накладної, які мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками і не визначені обмеження за кількістю знаків, яке можуть містити після коми кількісні показники, які вказуються в графі 6 податкової накладної.
Так, зокрема, загальний обсяг поставки товарів / послуг, операції з поставки яких оподатковуються за ставкою 20 відсотків, відображається у рядку V розділ А податкової накладної та складається з суми показників рядків графи 10 розділу Б, в яких у графі 8 розділу Б. вказано код ставки «20».
При цьому сума ПДВ за такими операціями відображається у рядку III розділ А податкової накладної та визначається шляхом множення показника рядка розділу V А такої накладної на ставку 20 відсотків.
Таким чином, для правильного заповнення податкової накладної необхідно чітко дотримуватися порядку заповнення податкової накладної, а саме ПДВ становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів / послуг (а не вираховується з неї).
Одночасно повідомляємо, що УКРІНФОРМ забезпечена можливість реєстрації в ЄРПН податкових накладних, в окремих графах яких є певна розбіжність за рахунок округлення вартісних показників.

Відмінності малого і середнього бізнесу

розміщено в: Новини, Публікації

Всі чули про такі поняття як «малий бізнес» і «середній бізнес». Коли підприємець реєструє свою фірму, в заповненні анкети є графа, яка визначає який бізнес регістріруется- «малий» або «середній».

Чим же відрізняються ці два бізнесу між собою?

Щоб зрозуміти до якого бізнесу відноситься фірма, потрібно врахувати ряд факторів.

До одного з них відноситься кількість персоналу, що працюють на фірмі. Якщо на підприємстві працюють 16-100 чоловік, таке підприємство слід відносити до «малому бізнесу». Понад 101 людини-до середнього бізнесу. Фірми, де чисельність працівників не перевищує 1-15 співробітників вважається мікропідприємств і відноситься також до малого бізнесу.

Другим фактором, який враховується, є дохід від реалізації товарів або послуг / вартість активів. Ці значення встановлює Податковий Кодекс з періодичністю в п’ять років.

Малий бізнес.

На підприємствах, що належать до малого бізнесу, кількість працівників обчислюється не сотнями, а десятками. Тут є більш чи менш сформована корпоративна структура і регулювання бізнес-процесів.
До суб’єктів малого підприємництва відносяться всі індивідуальні підприємці і юридичні особи, які мають середньорічну чисельність працівників не більше 50 осіб.

Середній бізнес.

Говорячи про середній бізнес, ми розуміємо, що це підприємство з чисельністю робочих місць в кілька сотень. У таких компаніях спостерігається вже чіткий і регулярний менеджмент, підтримувати який легко через відносно невеликих розмірів компанії.

Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань

розміщено в: Новини, Публікації

Згідно з Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» в редакції від 02.11.2016  було здійснено нововведення:

Державна реєстрація проводиться незалежно від місця знаходження юридичної чи фізичної особи в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації на підставі документів, поданих в електронній формі, що проводиться незалежно від місця знаходження юридичної чи фізичної особи в межах України.

Тобто, діє принцип екстериторіальності, щодо реєстрації юридичних осіб та внесення змін до установчих документів,  за юридичною адресою в межах АРК, області, міст Києва та Севастополя.

 Нові вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації змін:

– примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників, а у випадках, передбачених законом, – рішення відповідного державного органу, про створення юридичної особи;

Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується!

Справжність підписів на рішенні, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про громадське об’єднання чи благодійну організацію, що містяться в Єдиному державному реєстрі, нотаріально засвідчується лише у разі наявності такої вимоги в установчих документах відповідного громадського об’єднання чи благодійної організації;

-установчий документ викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами, крім випадків заснування юридичної особи).

Справжність підписів на установчому документі нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом.

Справжність підписів на установчому документі громадського об’єднання чи благодійної організації нотаріально засвідчується лише у разі наявності такої вимоги в установчих документах відповідного громадського об’єднання чи благодійної організації;

Тобто, при внесенні змін до установчих документів юридичної особи(крім державного органу, органу місцевого самоврядування, громадського об’єднання, благодійної організації) обов’язково потрібно нотаріально завірити справжність підписів учасників( засновників) в протоколі та статуті.

При виході із складу засновників( учасників) встановлено такі вимоги:

  • примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою – у разі внесення змін, пов’язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.

Коли поїздка працівника за дорученням керівника стає відрядженням

розміщено в: Новини, Публікації

Під фразою «службове відрядження» прийнято розуміти поїздку працівника до іншого населеного пункту за розпорядженням керівника компанії для виконання ним службових обов’язків.

На думку Мінсоцполітики, викладеному в листі від 12.01.2016 р .. № 31-08030-16-10 / 965, в тому випадку, коли працівник здійснює поїздки в рамках виконання своїх безпосередніх обов’язків, то такі поїздки не є службовими відрядженнями.

У разі оформлення службового відрядження, всі витрати відшкодовуються працівникові в встановлених законодавчих розмірах і не залежать від дальності і місця відрядження. Сюди входять витрати на проїзд, витрати на житло, добові, а також інші витрати, узгоджені з керівником.

Що стосується витрат на проїзд, то керівництво може надати наявний в організації транспорт. Працівник при можливості користується власним автомобілем з оплатою необхідних витрат на паливо, або використовується громадський транспорт: автомобільний, залізничний, повітряний, водний і так далі. При оплаті проїзних квитків, безумовно, включається і пасажирська страховка, і вартість постільної білизни.

Питання місця проживання вирішується роботодавцем, оплата найму і бронювання житлового приміщення: готелі, гуртожитки, приватного житла – проводиться, тільки якщо немає можливості безкоштовного проживання.

Оплата добових розраховується бухгалтерією організації за всі дні перебування у відрядженні, серед яких і вихідні, і святкові, і час в дорозі.

1 2 3 4 7